“Make your lives extraordinary” – моя улюблена цитата з фільму "Спілка мертвих поетів".

У більшості людей є список речей, які роблять їх щасливими. Комусь для цього потрібно спати по 18 годин дома, комусь гладити 9 котиків в день, а комусь подорожувати. Не скажу, що перші два варіанти мене не приваблюють, але останній найближче лежить до серця.

Минулого семестру Університет Альфреда Нобеля надав мені можливість поїхати на пів року в Хорватію.

Хорватія – це країна високих гір, прозорого моря, гарячої кави, шалених пригод та дружніх людей. У всякому разі, це те, якою я її пам'ятаю зі свого досвіду.

Весняний семестр в університеті Рієки (UNIRI) пройшов з щоденною фразою : "Це точно найкращий день мого життя". В цьому невеликому, але дуже атмосферу місті ми зустріли людей (які потім стали нам близькими друзями) з різних країн – Португалії, Італії, Франції, Іспанії, Казахстану, Німеччини, Угорщини та ще раз з Італії (бо було справді багато італійців) !

Звісно, крім того, що ми їли смачну їжу, гуляли в горах, купалися в морі, їздили в різні міста поряд та гуляли до ранку, ми ще й плідно навчалися. Система оцінювання та екзаменування там трішки відрізняється від нашої. Наприклад, ми не отримували там бали за практичні заняття, скільки б ми не говорили, відповідали, були активними на пз – це не має значення. Все вирішують 2 зрізи знань і екзамен. Та маю зауважити, що в UNIRI всі викладачі та викладачки просто супер цікаві та компетентні – прям хотілося відвідувати лекції, та працювати командою над масштабним проєктом.

Та найкращим з цього всього були мої внутрішні зміни – коли тобі 18, а ти вже готуєш всі свої документи, заповнюєш кучу анкет, вирішуєш, де будеш жити, пишеш нескінченну кількість офіційних листів, потім ходиш уже в Хорватії до поліції та оформлюєш ще деякі документи на місці – це точно робить тебе більш самостійною та відповідальною персоною.

Можу тебе запевнити - воно того варте.

“Make your lives extraordinary”