У 20 років ти маєш величезну жагу подорожувати, впізнавати зовсім інші світи та ризикувати. Але у мої 20 років подорожувати далі найближчого магазину не можна було. Тож коли я взнала, що стала студенткою у програмі "Семестр за кордоном", мене переповнювали дуже суперечливі відчуття. Проте ніколи не можна витрачати таку нагоду.

Ну що ж.

6 місяців 5 раз в день я слухала азан, дивилася на гори й спостерігала шалено зоряне небо ночами. Так вже вийшло, що літо у мене настало раніше і тривало 3 місяці довше. Мені випала можливість подивитися й відчути Туреччину не тільки через всім звичні курорти з "олл інклюзив" і готелями 5 зірок, але і влитися у звичайний темп життя жителя мусульманської країни. Тут у мене з'явилося кілька улюблених од, таких як "турки й робота" або "турки й час". Кожен раз ти намагаєшся їх зрозуміти, кожен раз не виходить і кожен раз приходиш до висновку, що ці родзинки місцевих потрібно просто прийняти та вчитися під них підлаштовуватися. У лексиконі з'явився "тамам", місцевий "окей", та й, в принципі, більше нічого турецькою мовою ми й не запам'ятали. А більше нічого і не допоможе, якщо ви не говорите вільно турецькою, а зустріти турка, який говорить, або бодай хоч щось може сказати англійською, ще складніше ніж знайти вітер в полі. Тож я гадаю, ми мали найкращі softskill уроки.

Університети в Туреччині це теж, як мінікраїна, що має велику територію, свій ліс, свою екосистему, свій транспорт та свій народ. Я перебувала у "країні" Університет Мугла Сітки Кочман, і можу сказати впевнено, що буду сумувати. Дуже цікаво відчути різницю у навчанні між українським і турецьким вищим навчальним закладом, і більше мене вразило саме формат лекцій –3 лекції по 30 хв з інтервалом по 5 хв. Дуже незвично, але, як виявилося, дуже зручно.

За це все я повинна сказати спасибі своєму Університету імені Альфреда Нобеля, який дає дійсно круті можливості студентам

Тож можу впевнено сказати, усі межі дійсно тільки у нас в голові.